Григір Тютюнник

«Дивак», «Климко» і «Три зозулі з поклоном»

У школі читають три твори Григора Тютюнника: «Дивак», «Климко» та «Три зозулі з поклоном». Вони входять до його прозової спадщини, у якій письменник уважно ставився до людських переживань, повсякденного життя й живого слова. За повість «Климко» та «Вогник далеко в степу» він отримав премію імені Лесі Українки.

Новели, повісті та книжки для дітей

Першою публікацією Тютюнника стала російськомовна новела «В сумерки», надрукована 1961 року в журналі «Крестьянка». Наступні твори він писав українською. Серед його збірок новел — «Зав’язь», «Деревій», «Батьківські пороги», «Крайнебо» й «Коріння». Для дітей письменник створив книжки «Ласочка», «Лісова сторожка» та «Степова казка».

За двотомне видання «Творів» письменника посмертно відзначили Державною премією імені Тараса Шевченка.

Мова села й увага до характеру

Проза Григора Тютюнника вирізняється знанням народної мови та психології. Письменник належав до покоління шістдесятників, однак його твори в Україні друкували неохоче й гостро критикували; частина написаного так і не вийшла друком за його життя.

Тютюнник працював також перекладачем: серед авторів, чиї твори він перекладав, — Василь Шукшин та Еріх Распе.

Полтавське дитинство і письменницька праця

Григір Тютюнник народився в селі Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Його батька Михайла Тютюнника заарештували 1937 року, а згодом реабілітували посмертно. Репресій зазнали й інші родичі письменника. Старшим братом Григора по батькові був письменник Григорій Тютюнник; молодшого брата стали звати Григором, щоб розрізняти їхні однакові імена.

Григір Тютюнник був письменником, журналістом і сценаристом. Із 1966 року він належав до Спілки письменників України. Помер у Києві.