Іван Карпенко-Карий

«Бондарівна», «Наймичка» та інші п’єси Карпенка-Карого

Іван Карпенко-Карий писав для театру, у якому працював і як актор. Серед його п’єс — «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка» та «Безталанна». Першу драму, «Чабан», відому також під назвою «Бурлака», він написав на засланні в Новочеркаську. Окреме місце в його доробку посідає «Мартин Боруля» — твір, який читають у школі.

Карпенко-Карий звертався і до прози та літературної критики. У 1883 році в альманасі «Рада» з’явилося його оповідання «Новобранець», підписане ім’ям Гнат Карий; літературно-критичні статті він публікував ще під час служби в Єлисаветграді.

Арсенівка, Єлисаветград і роки заслання

Іван Карпович Тобілевич народився в Арсенівці в родині управителя поміщицького маєтку. Його мати прищепила дітям любов до театральних вистав.

Після навчання в Бобринецькому повітовому училищі Тобілевич працював писарчуком, канцеляристом і служив у повітовому суді. У Єлисаветграді він обіймав посаду в повітовому поліцейському управлінні, водночас брав участь в аматорських виставах Олександра Тарковського. Там само долучився до нелегального гуртка Опанаса Михалевича.

Через підозри влади в допомозі народовольцям Тобілевича звільнили зі служби. Він вступив до трупи Михайла Старицького, а згодом був заарештований і засланий до Новочеркаська. На засланні працював ковалем, відкрив палітурну майстерню та писав п’єси. До цих років належать «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка» й «Безталанна».

«Мартин Боруля» в шкільному читанні

Із творів Карпенка-Карого до шкільної програми входить «Мартин Боруля». Він представляє драматургічний доробок автора поряд із п’єсами, створеними в роки заслання.

Тобілевич на українській сцені

Псевдонім Карпенко-Карий поєднав ім’я батька письменника з іменем Гната Карого — персонажа Шевченкової п’єси «Назар Стодоля». У творчому житті Тобілевича поєдналися праця драматурга й актора, зацікавлення театральною критикою та теорією мистецтва. Він належить до корифеїв українського побутового театру.