Іван Котляревський

Полтавські роки, військова служба й театр

Іван Котляревський народився в Полтаві в родині канцеляриста. Навчався в Полтавській духовній семінарії, згодом працював канцеляристом і домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Упродовж 1796–1808 років служив у війську. Під час російсько-турецької війни брав участь в облозі Ізмаїла й був відзначений орденом Святої Анни 3-го ступеня за дипломатичну та кур’єрську діяльність.

У 1812 році сформував на Полтавщині 5-й Полтавський козачий полк. Його діяльність охоплювала й театральне життя міста: у 1816–1821 роках він очолював Полтавський вільний театр. Котляревський також підтримував зв’язки з декабристами, а 1818 року входив до полтавської ложі «Любов до істини».

«Енеїда» і п’єси: нове звучання української мови

Котляревський писав поезію та драматичні твори, працював як перекладач. Особливе місце в його доробку посідає поема «Енеїда»: її поява 1798 року стала визначною подією для нової української літератури. Поема набула загальнонаціонального значення завдяки тому, що була написана народною мовою.

Разом з «Енеїдою» п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» започаткували новий етап формування української літературної мови. Основою цих творів стало живе усне мовлення народу — за обставин, коли старі різновиди української писемної мови занепадали. Саме внесок у становлення сучасної літературної мови належить до найважливішого в творчій спадщині Котляревського.

«Енеїда» й «Наталка Полтавка» у шкільному читанні

У школі вивчають поему «Енеїда» та п’єсу «Наталка Полтавка». «Енеїда» представляє поетичну творчість Котляревського і показує, як жива народна мова увійшла до великого літературного твору. «Наталка Полтавка» знайомить із його драматургією; мовна основа цієї п’єси, як і «Енеїди», пов’язана з усним народним мовленням. Обидва твори дають змогу побачити той напрям розвитку української літератури, з яким пов’язане ім’я Котляревського.