Іван Нечуй-Левицький

Мови, книжки й зацікавлення Нечуя-Левицького

Іван Нечуй-Левицький народився у Стеблеві в родині сільського священника. Його батько мав домашню книгозбірню й власним коштом відкрив школу для селян; саме там майбутній письменник навчився читати й писати. Батькові книжки змалку відкрили йому історію України.

Згодом Левицький навчався в духовному училищі при Богуславському монастирі, де опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови. У Київській духовній семінарії він захопився творами Тараса Шевченка, Олександра Пушкіна й Миколи Гоголя. Під час навчання в Київській духовній академії самостійно вивчав французьку й німецьку, читав українську та російську класику, а також твори європейських письменників. Поряд із літературною працею його діяльність охоплювала переклад, літературну критику, етнографію та публіцистику.

«Кайдашева сім’я» у шкільному читанні

У школі з творчістю Нечуя-Левицького знайомляться через «Кайдашеву сім’ю». Це єдиний твір письменника, названий у шкільній програмі тут; докладніших відомостей про його події чи героїв у цьому нарисі немає.

Письменницька праця поруч із викладанням

«Кайдашева сім’я» — названий тут твір Нечуя-Левицького, через який його доробок представлений у шкільній програмі. Інших назв творів цей короткий виклад не подає.

Після закінчення Київської духовної академії Левицький не обрав духовної кар’єри. Він викладав у Полтавській духовній семінарії, а пізніше — у жіночих гімназіях Каліша й Седлеця. Раніше працював у Богуславському духовному училищі, де навчав церковнослов’янської мови, арифметики та географії. Його викладацька праця охоплювала також російську мову й літературу та історію. Нечуй-Левицький помер у Києві.