Максим Рильський

Поет-неокласик і дослідник літератури

Максим Рильський належав до кола українських неокласиків. Він працював не лише як поет, а й як перекладач, публіцист, мовознавець і літературознавець; писав також лібрето. Рильський був академіком АН УРСР і АН СРСР, очолював Інститут мистецтвознавства, народної творчості та етнографії.

Від «На білих островах» до шкільних поезій

Перший вірш Рильського надрукували 1907 року. Уже 1910 року вийшла його дебютна збірка «На білих островах» — книжка юнацьких поезій, опублікована, коли авторові було близько п’ятнадцяти років. Вона позначила початок його книжкового доробку.

Серед творів Рильського у шкільній програмі — «Дощ», «Благодатний, довгожданий» та «Осінь-маляр із палітрою пишною». Поряд із ними вивчають поезію «Солодкий світ!». Ці вірші представляють поета в шкільному читанні, тоді як його праця охоплювала також переклад, публіцистику й літературознавство.

Київ, Романівка та коло діячів культури

Рильський народився в Києві, а дитячі роки провів у Романівці на Житомирщині, звідки походила його мати Меланія. Його батько Тадей Рильський був етнографом, економістом, публіцистом і громадським діячем. Після смерті батька родина переїхала до Києва. Максим спочатку навчався вдома, а згодом — у приватній гімназії.

У дитинстві він познайомився з Миколою Лисенком, Дмитром Ревуцьким, Панасом Саксаганським та Олександром Русовим. Деякий час жив і виховувався в родинах Лисенка й Русова. Після гімназії навчався на медичному факультеті Київського університету Святого Володимира.

У 1943–1946 роках Рильський очолював Спілку радянських письменників України. Він також був депутатом Верховної Ради СРСР кількох скликань. Помер поет у Києві.