Микола Вороний

Микола Вороний — український поет, перекладач, актор і театральний режисер. Його життя поєднало літературну працю, сцену та участь у громадсько-політичному русі.

Зміст
  1. Від Катеринославщини до української сцени
  2. Поезія поруч із перекладом і театром
  3. Збірка «За Україну» та поетичні твори
  4. «Євшан-зілля», «Блакитна Панна» й «Інфанта» у програмі
  5. Джерела

Від Катеринославщини до української сцени

Микола Вороний народився на Катеринославщині в родині ремісника. Навчався в Харківському та Ростовському реальних училищах, але з останнього його виключили за читання й поширення забороненої літератури та зв’язки з народниками. Після цього він перебував під наглядом поліції й не міг вступити до вищих навчальних закладів Російської імперії. Філософію вивчав у Віденському та Львівському університетах.

У Львові Вороний познайомився з Іваном Франком, працював у Науковому товаристві імені Шевченка, журналі «Житє і слово» та театрі «Руська бесіда». Згодом виступав у трупах Марка Кропивницького й Панаса Саксаганського. У Києві працював у театрі Миколи Садовського й викладав у театральній школі. Він був серед засновників Української Центральної Ради та Українського національного театру.

Після виїзду за кордон жив у Варшаві та Львові, де викладав в Українській драматичній школі. Повернувшись до УСРР, продовжив педагогічну й театрознавчу працю. Згодом його заарештували, вислали на Одещину й розстріляли за вироком особливої трійки НКВС.

Поезія поруч із перекладом і театром

Вороний писав поезію, перекладав, грав на сцені, ставив вистави й досліджував театр. Його літературна праця тривала поряд із роботою в редакціях, театральних трупах і школах. У Львові він допомагав Франкові з виданням газет «Громадський голос» і «Радикал», а в журналі «Житє і слово» вів рубрику «Вісті з Росії». Як один із засновників Українського національного театру Вороний долучився і до розбудови української сцени.

Збірка «За Україну» та поетичні твори

Під час життя у Варшаві вийшла друком поетична збірка Вороного «За Україну». Серед його творів, що залишилися в шкільному читанні, — «Євшан-зілля», «Блакитна Панна» та «Інфанта». Ці назви представляють поетичну працю автора поряд із його перекладацькою та театральною діяльністю.

«Євшан-зілля», «Блакитна Панна» й «Інфанта» у програмі

«Євшан-зілля» вивчають у шостому класі, а «Блакитну Панну» та «Інфанту» — у десятому. Так у шкільній програмі представлені три твори Миколи Вороного: один для молодших школярів і два для старших.

Джерела

  1. Вікідані, CC0 (переглянуто 18.10.2026)
  2. МОН України: Українська література. 5–9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (оновлена, наказ МОН № 804 від 07.06.2017) (переглянуто 18.10.2026)
  3. МОН України: Українська література. 10–11 класи (рівень стандарту). Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (наказ МОН № 1407 від 23.10.2017) (переглянуто 18.10.2026)
  4. Вікіпедія, «Вороний Микола Кіндратович», CC BY-SA 4.0 (переглянуто 18.10.2026)
Повідомити про помилку

Повідомлення прочитає редакція; на сайті його не буде видно.