Ніна Бічуя

«Шпага Славка Беркути» та книжки для дітей

Повість «Шпага Славка Беркути», видана 1968 року, входить до шкільної програми. Вона належить до книжок Бічуї для дітей поряд із «Канікулами в Світлогорську», «Звичайним шкільним тижнем» та «Яблунею і зернятком». Письменниця зверталася й до новел та повістей для дорослих: у збірці «Дрогобицький звіздар» з’явилися, зокрема, однойменна новела, «Сотворіння тайни» й «Мед мудрості нашої». До книжки «Повісті» увійшли «Килим на три квітки», «Чистотіл» і «Біла Віла».

Окреме місце в доробку Бічуї посідають твори про театр і митців. Повість «Бенефіс» присвячена молодим акторам, а «Десять слів поета» — життю і творчості Леся Курбаса. У повісті «Біла Віла» письменниця звернулася до постаті Лесі Українки та образу художника Івана Труша, який написав її портрет.

Київське народження і львівська праця

Ніна Бічуя народилася в Києві, навчалася у львівській школі № 5, а згодом закінчила факультет журналістики Львівського університету. Вона працювала в журналістиці, була завлітом і модельєркою Львівського театру юного глядача. У 1989–1997 роках редагувала газету «Просвіта». Нині письменниця мешкає у Львові.

Її зв’язок із театром виявився і в літературній роботі: Бічуя написала тексти постановок «Я вибираю Березіль» про Леся Курбаса та «У наймах у Мельпомени» про театр «Руська бесіда».

Психологічна проза й театральні сюжети

Її прозі притаманні ліричність, увага до психології персонажів і філософські мотиви; мову творів вирізняє вишуканість. Валерій Шевчук назвав Бічую «королевою жіночої прози».

У повісті-есе «Десять слів поета» письменниця використала листи Миколи Куліша, щоденникові записи й статті Леся Курбаса, а також спогади його сучасників. До театральної теми вона повернулася і в «Яблуні і зернятку», присвяченому виховній ролі театрального мистецтва. Бічуя також є членкинею Національної спілки письменників України.