Остап Вишня

«Моя автобіографія», «Письменники» й «Сом»

У школі читають три твори Остапа Вишні: «Моя автобіографія», «Письменники» та «Сом». Кожен із цих текстів представляє творчість письменника, чиє ім’я пов’язане насамперед із сатиричною прозою.

Сатира в прозі Остапа Вишні

Остап Вишня належить до класиків української сатиричної прози XX століття. Його гостре письмо виявилося ще в публікаціях часів Української Народної Республіки: Павло Губенко висміював вади Директорії та іронізував над Симоном Петлюрою. Робота в пресі й літературна творчість згодом стали його головною справою. Ім’я Остапа Вишні закріпилося за письменником, який увійшов у літературу як новеліст і сатирик.

Від хутора біля Груні до журналістської праці

Після початкової школи він навчався у двокласній школі в Зінькові, а потім — у Київській військово-фельдшерській школі. Закінчивши її, працював фельдшером в армії та в хірургічному відділі залізничної лікарні. Водночас займався самоосвітою, склав екстерном гімназійні іспити й вступив до Київського університету. Навчання невдовзі залишив заради журналістики та літератури.

Під час служби в Армії УНР Губенко працював у медичних частинах і очолив медично-санітарне управління Міністерства залізниць. У 1919 році потрапив у полон до більшовиків; до 1921 року його утримували в Харкові. Згодом письменник пережив ув’язнення і сталінський концтабір.

Три назви в доробку новеліста

«Моя автобіографія», «Письменники» та «Сом» — твори Остапа Вишні, які увійшли до шкільної програми. Вони дають змогу познайомитися з автором, чий літературний шлях поєднав журналістську працю, новелістику й сатиру. За літературним іменем Остап Вишня стоїть також біографія Павла Губенка — фельдшера, службовця медичної служби УНР і письменника, який зазнав радянських репресій.