Степан Васильченко

«В бур’янах» і «Тарасові шляхи» у шкільному читанні

У школі читають твори Степана Васильченка «В бур’янах» і «Тарасові шляхи». Поезія Тараса Шевченка цікавила письменника ще в роки вчителювання, поряд із народною творчістю та світовою класикою.

Ічнянське дитинство й учительські дороги

Степан Васильченко народився в Ічні в сім’ї безземельного селянина-шевця. Навчався в місцевій початковій школі, а згодом — у Коростишівській учительській семінарії. Після її закінчення дістав направлення до школи в селі Потоки на Канівщині. Працював також у Богуславі, інших місцевостях Київщини та на Полтавщині.

У роки вчителювання Васильченко вів щоденник «Записки вчителя». Його перше надруковане оповідання — «Не устоял (Из жизни народного учителя)» — теж було пов’язане з учительським життям. Згодом він вступив до Глухівського учительського інституту, але залишив навчання й поїхав учителювати на Донбас.

За участь у робітничих страйках Васильченка заарештували. Після ув’язнення суд виправдав його за браком доказів, проте заборонив учителювати. Повернувшись до Ічні, він заробляв приватними уроками. Пізніше завідував відділом театральної хроніки газети «Рада». Під час Першої світової війни його мобілізували до армії.

Від учительського щоденника до збірок новел

Першими збірками новел Васильченка стали «Ескізи» та «Оповідання». Поряд із прозою він працював у театральній журналістиці. У Кам’янці-Подільському написав оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика» та сатиричний твір «Про козака Ося і москаля Ася».

Васильченко був також літописцем Першої мандрівної капели Дніпросоюзу. Разом із нею він здійснив гастрольну подорож містами й селами Лівобережної України; згодом на базі цього колективу утворили хорову капелу «Думка».

Письменник, педагог і діяч народної освіти

Письменник належить до основоположників української радянської дитячої літератури; його діяльність охоплювала також народну освіту.