Євген Плужник

Плужник у літературному колі свого часу

Євген Плужник увійшов у літературу на початку 1920-х років. Перші твори під власним прізвищем він опублікував 1924 року; користувався також літературним псевдонімом Кантемирянин. Його обдарування одним із перших помітив Юрій Меженко, який привів поета на засідання «Аспису». Поезію Плужника високо цінували Максим Рильський, Микола Зеров і Микола Бажан. Від 1924 року він брав активну участь в організації «Ланка». Плужник належить до розстріляного відродження: його життя обірвалося після арешту й ув’язнення за сталінського терору.

Від Кантемирівки до київських редакцій

Плужник народився в Кантемирівці на Східній Слобожанщині; його батько походив із Полтави. Навчався у Воронезькій гімназії, звідки його виключили за участь у нелегальних гуртках, а згодом — у Ростові-на-Дону та Боброві. Після переїзду родини на Полтавщину 1918 року працював учителем мови й літератури.

У Києві Плужник спершу вступив до зоотехнічного інституту, але залишив навчання заради акторства. Згодом навчався в музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка; через туберкульоз мусив покинути й цей заклад. Від 1923 року працював у редакціях перекладачем, а вечорами навчався самостійно й писав вірші. Після загострення хвороби лікувався у Ворзелі, пізніше — у Криму або на Кавказі.

У грудні 1934 року Плужника заарештували. Його засудили до розстрілу за звинуваченням у належності до так званої націоналістичної терористичної організації, але вирок замінили тривалим ув’язненням. Поет помер від туберкульозу на Соловках. У 1956 році його реабілітували.

Вірш про творчий спокій у шкільному читанні

У школі читають поезію Плужника «Вчись у природи творчого спокою».

Поезія, драматургія і переклад Плужника

Плужник писав вірші й драматичні твори та працював перекладачем. Серед творів, що зберігають присутність Плужника у шкільному читанні, — «Вчись у природи творчого спокою».