Іван Франко

Франко між літературою, перекладом і наукою

Іван Франко понад сорок років працював у літературі й залишив твори різних жанрів. Він писав вірші, прозу та п’єси, перекладав, досліджував літературу й публікував статті. Більшість його текстів написана українською; також він писав польською, німецькою, російською, болгарською та чеською мовами. За приблизними оцінками, його доробок налічує кілька тисяч творів обсягом понад сто томів.

Франко належав до перших українських письменників, які заробляли на життя літературною працею. Водночас його зацікавлення сягали далеко за межі художнього письма: він працював у мовознавстві, етнології, фольклористиці, історії, соціології, економіці та філософії. Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка й членом товариства «Просвіта».

Від «Фарбованого Лиса» до «Мойсея»: шкільні твори

Шкільне знайомство з Франком починається з «Фарбованого Лиса»; згодом читають «Захара Беркута». Серед творів, до яких звертаються пізніше, — «Гімн», «Замість пролога», «Сікстинська мадонна», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» та «Чого являєшся мені». До цього кола також належать «Легенда про вічне життя», «Мойсей» і «Сойчине крило».

Нагуєвичі, навчання і праця Франка

Франко народився в Нагуєвичах у родині сільського коваля Якова Франка та Марії Франко, яка походила зі збіднілої шляхти. Він був старшою дитиною в сім’ї, мав двох братів і сестру. Батько помер, коли Іванові було дев’ять років; згодом померла й мати.

Франко здобув ступінь доктора філософії, а пізніше — доктора габілітованого. За життя письменника окремими книжками й брошурами вийшло понад 220 видань, серед них — понад 60 збірок оригінальних і перекладних творів. Помер Франко у Львові.