Художні засоби в літературі: види та приклади

Художні засоби в літературі — це способи надати вислову образності, виразити почуття й спрямувати увагу читача. Щоб розпізнати засіб, потрібно помітити незвичне слововживання або будову фрази, а потім перевірити, що вони змінюють у сприйнятті тексту. Нижче розбираємо епітет, порівняння, метафору, уособлення, повтор, антитезу й гіперболу. Окремо показуємо, як перейти від назви засобу до пояснення його ролі на прикладі повісті «Тіні забутих предків».

Слово «туман» у цих висловах те саме, але спосіб зображення щоразу інший. Назву засобу підказує не тема речення, а зв’язок між його словами.

Що таке художні засоби і чим вони відрізняються від прийомів

Художній засіб — це спосіб побудови виразного образу або вислову. Наприклад, у навчальній фразі «стежка заснула» дію людини перенесено на стежку. Читач не сприймає це буквально, натомість уявляє нерухомий, тихий краєвид.

Художній прийом — ширше поняття: так називають свідомий спосіб організувати текст. Повтор слова може бути і засобом виразності, і прийомом, що пов’язує початок уривка з його кінцем. Тому жорсткої межі між назвами немає; у відповіді про твір точніше описати дію вислову, ніж сперечатися про класифікацію.

Орієнтуйтеся на те, що саме змінюється в тексті:

• значення слова: «кам’яне мовчання» переносить ознаку твердості на стан людини;
• зв’язок між образами: «дощ, немов завіса» прямо зіставляє два явища;
• побудова фрази: «чекає, чекає» затримує увагу на тривалості дії.

Ці приклади створено для пояснення термінів, а не взято з художнього твору. Розпізнавши форму, перевірте її в контексті: те саме слово може працювати по-різному залежно від сусідніх речень.

Епітет, порівняння, метафора й уособлення

Ці засоби допомагають побачити предмет не лише за його прямими ознаками. У таблиці наведено авторські навчальні вислови та підказки для їх розрізнення; жоден із них не є цитатою з повісті.

Епітет додає ознаці оцінки

Епітет — образне означення, яке увиразнює рису предмета. У вислові «тривожна тиша» тиша не видає звуку, але означення підказує напружений настрій. Звичайне «нічна тиша» саме по собі лише уточнює час, тому не кожен прикметник варто називати епітетом. Перевіряйте, чи зміниться враження від сцени, якщо прибрати означення.

Порівняння зберігає обидва образи

У фразі «туман, мов полотно» туман залишається туманом, а полотно допомагає уявити його щільність. Слова «мов», «ніби», «наче» часто позначають таке зіставлення. Водночас сама їхня наявність не замінює аналізу: назвіть спільну ознаку предметів. Тут це суцільний шар, який затуляє те, що за ним.

Метафора переносить назву

У вислові «полотно туману» полотно не лежить на землі: його назва допомагає побачити форму туману. На відміну від порівняння, зіставлення тут не висловлено прямо. Переказ «густий туман» передасть основну ознаку, але прибере зоровий образ. Пояснюючи метафору, назвіть обидва явища й рису, яка їх зближує.

Уособлення оживляє неістоту

«Туман обійняв хату» — приклад уособлення, тобто надання неістоті дії живої істоти. Дієслово «обійняв» створює відчуття близькості й поступового огортання. Уособлення можна розглядати як різновид метафоричного перенесення, але для точного аналізу корисно назвати саме людську або тваринну дію, приписану явищу.

Повтор, антитеза та гіпербола в тексті

Образ виникає не тільки завдяки переносному значенню слова. Порядок висловів, їх зіставлення та навмисне перебільшення теж керують тим, на чому читач зупиниться.

Повтор виділяє думку й задає ритм

У навчальному реченні «Чекали вранці, чекали ввечері, чекали після дощу» повтор дієслова передає тривалість очікування. Якщо залишити його тільки на початку, події можна буде перелічити, але наполегливий ритм послабшає. Шукайте повторюване слово, звук або побудову речень, а далі визначайте, що об’єднує ці частини.

Антитеза загострює відмінність

Антитеза — протиставлення образів чи думок. У фразі «За дверима гамір, у кімнаті тиша» просторову межу підсилює протилежність звуків. Таке зіставлення допомагає показати розбіжність між оточенням і станом персонажа. Пояснення має назвати обидві сторони контрасту, а не обмежитися словом «антитеза».

Гіпербола свідомо перебільшує

Гіпербола — навмисне перебільшення, яке передає силу враження, а не точний вимір. Вислів «чекав цілу вічність» повідомляє про виснажливе очікування; буквально час у ньому не визначено. Щоб упізнати засіб, зіставте висловлене з реально можливою ситуацією і запитайте, яке почуття підсилює перебільшення.

Схема показує різні наслідки роботи засобів: образ, настрій, контраст і ритм. У розборі уривка ці наслідки можуть поєднуватися: повтор здатен не лише змінити звучання, а й посилити тривогу, створену словами.

Художні засоби в «Тінях забутих предків»

Повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» написана під враженням його перебування на Гуцульщині в 1911 році. У центрі твору — кохання Івана й Марічки з ворогуючих родів; оповідь також передає гуцульський побут і звертається до фольклору. Це контексти, у яких варто досліджувати образну мову: природу, почуття героїв і їхні уявлення про світ.

Читаючи пейзажний уривок, простежте, чи автор лише називає предмети, чи пов’язує їх із настроєм персонажа. Образ природи може сприйматися як частина переживання, коли означення, перенесення значення або звучання фрази змінюють тон опису. Для доказу потрібні слова з обраного уривка: самого твердження «пейзаж образний» недостатньо.

Так само розрізняйте факт оповіді й спосіб його подачі. Ворожнеча родів — обставина історії Івана та Марічки; антитезою її можна назвати лише там, де в конкретному фрагменті протилежні образи чи думки зіставлено мовою тексту. Такий підхід не підмінює аналіз переказом сюжету.

Фольклорний світ повісті теж потребує уважного читання. Коли досліджуєте незвичний образ, з’ясуйте, хто його сприймає і чи пов’язаний він з уявленнями героїв. Під час аналізу повісті та її образів звіряйте висновок із самим уривком, а навчальні приклади з попередніх розділів не подавайте як слова Коцюбинського.

Як визначити художній засіб і пояснити його роль

Точна відповідь складається з трьох частин: вислів із тексту, назва засобу та його дія саме в цьому місці. Речення «автор використовує метафору для краси» не пояснює, що читач побачив або відчув інакше. Починайте з близького читання, а не з переліку відомих термінів.

1. Прочитайте речення разом із сусідніми й визначте, що відбувається у фрагменті. Без контексту «тиша» може означати спокій, очікування або напруження.
2. Виділіть точні слова, які привертають увагу. Перевірте, чи є тут перенесення назви, виразне означення, пряме зіставлення, повтор або протиставлення.
3. Назвіть засіб і доведіть вибір будовою вислову. Наприклад, у фразі «туман, мов полотно» слово «мов» поєднує два образи, отже, це порівняння.
4. Поясніть наслідок у контексті. У тому самому навчальному прикладі зіставлення допомагає уявити щільний шар туману, а не просто повідомляє про погоду.

Після цього сформулюйте відповідь зв’язним реченням: «Вислів передає таку-то ознаку, тому краєвид здається таким-то». У власному розборі замініть узагальнення словами з уривка й назвіть конкретний настрій або рису образу. Якщо вилучення вислову майже не змінює буквального змісту, поясніть, що саме зникає: зорове враження, контраст чи ритм.

Для довшого фрагмента зважайте і на його місце в оповіді. Повтор на початку та наприкінці епізоду може пов’язувати частини тексту; тому після мовного аналізу доречно перевірити зв’язок засобу з композицією твору в реченнях довкола. Назва засобу буде переконливою лише разом із поясненням цієї роботи.

Як застосувати знання під час читання твору

Під час читання позначайте вислови, які не зводяться до буквального повідомлення, а потім перевіряйте їх у контексті. Епітет допоможе уточнити настрій, порівняння й метафора — спосіб творення образу, повтор і антитеза — зв’язок між частинами уривка. Гіперболу розпізнавайте за свідомим перебільшенням.

Для практики візьміть короткий фрагмент повісті, випишіть один вислів і поясніть, чому без нього сцена сприймалася б інакше. Так ви отримаєте не перелік термінів, а доказове прочитання тексту.